Псилоцибиновые грибы ЛСД Екатеринбург

Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?

Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.

Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.

Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".

Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!

Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.

Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.

Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.

Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.

Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.

Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.

Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.

Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.

Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.

Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.

Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.

Бро, я тут решил поделиться с тобой нереально диким опытом, который мне удалось заработать. Короче, как-то раз я заколебался от этой серой реальности и решил забабахаться чем-то крутым. Один знакомый посоветовал мне псилоцибиновые грибы - дорогущие штучки, но говорят, что отдых контрастирует с реальностью и просто взрывает мозг. Я подумал, что это мой шанс удрать в мир сновидений и приключений.

Но сначала нужно было найти дилера, который бы их продал. Не простая задача, братишка! Пока я бродил по той реальности и искал своего героя, мимо прошла тачка с гопарями, которые мне не по зубам. Один из них заметил мой топотушки и рванул ко мне: "Че ты тут ботаешь, малой?". Я ничего не ответил и, честно говоря, испугался, но тут один из них добавил: "Эй, чувак, а ты не хочешь попробовать траву? У нас свежая партия, просто огонь!".

Я подумал, почему бы и нет? Ведь трава - еще пожалуйста, но я искал что-то посерьезнее, что бы вывести меня на новый уровень. В итоге, я согласился, взял пачку и отдал два куска за грамм. Они мне еще подсунули ЛСД-25 на закладку и морфий, но я не особо обрадовался, ведь я их не искал, а ловить кайф. Ничего, подумал я, все равно пригодится. И в обмен на это незабываемое продление защитили меня от задницы.

Окей, травкой забабахался, и тут мне кинули грибы. Пацаны предупредили, что у тебя глюкало начнется и ничего не будет видно как надо, только разные фигни будут мелькать перед глазами. Вот тут-то я и решил поехать на детскую площадку, чтобы потешить свои глазки и осуществить галлюцинационные фантазии.

Только вот не так-то просто найти детскую площадку в наше время. Я блуждал по передрягам, спрашивал у прохожих, и когда уже запарился, услыхал о-го-го приветливый голос: "Давай, с тобой поиграем!". Обернулся - а это маленькая лягушка с темными глазами и улыбающимся рожком. Я в шоке, конечно, но глянул на нее и понял, что это тот самый глюк, о котором говорили пацаны. Решил уехать отсюда, но лягушка пообещала показать самую крутую площадку, которую я когда-либо видел.

И вот мы побежали, сливаясь с окружающей реальностью, все смешалось в один яркий калейдоскоп красок. Я видел и слышал вещи, которых нельзя описать словами. В какой-то момент мы оказались на детской площадке, а я как бешеный прыгал на качелях, словно умора толкнула весь мир. Чувствовал себя детишкой, просто наслаждался мгновением и не думал о том, как все это закончится.

Но, к сожалению, все хорошее когда-то кончается. Мои закладки начали выветриваться и я вернулся в свою серую реальность. Знаешь, этот опыт научил меня многому. Что жизнь - это штука непредсказуемая и полна сюрпризов. Что существует такое состояние, как настоящее счастье и оно не всегда зависит от наркотиков. Что важно находить кайф не только во внешних вещах, но и внутри себя.

В общем, брат, хоть я и познакомился с грибами и погрузился в мир глюкал, но осознал, что для меня главное - это быть счастливым и наслаждаться каждым мгновением, будь то прогулка на детской площадке или просто прогулка по улицам города.